Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Я був без тебе, як весна безжурна

Взялася в зелень одягати світ; •

Сміявся в небі хмурий лик Сатурна,

Дух молодості слав йому привіт.

Та не вдалося чарівному квітню

Красою зел примусити мене

Розповісти якусь пригоду літню,

В пучок зібрати цвіття медяне.

Мене не дивували ні лілеї,

Ані палких троянд краса бучна,

Бо тільки ти — взірець краси тієї,

Що нам являє споконвік весна.

А та весна була мені зимою,

Бо гралась, наче тінь твоя, зі мною.

Фіалці ранній так я докоряв:

«Як пахощі, о злодійко мала,

В моєї ти не викрала любові,

Скажи мені, а де ти їх взяла?»

Лілею шпетив я при кожнім слові,

Що рук твоїх забрала білизну,