Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Ще й так, щоб зневажалися всіма;

Моїй любові дай надчасну славу —

І зламлеш Часові косу іржаву.

О Музо, повернись до правди знов,

Тобі в красі шукати правди личить;

Правдиву оспівай мою любов —

Тоді й тебе та пісня возвеличить.

Чи, може, скажеш, що святій красі

І правді не потрібні барвні шати,

Оздоби злотні в чистоти ясі,

І що любов не треба величати?

Ні, не мовчи! Тобі дано могуть —

Тож так зроби, щоб у правдивім слові

Перетривав віки, які грядуть,

І золоті гробниці дух любові.

Я вчу тебе, як оспівать красу,

Щоб їй не знати підступів часу.

Моя любов себе не афішує,

Але міцніє, наче скритий жар:

Той почуттями власними торгує,