Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Так низько, як це можу тільки я,

Надавши форми бажаному чину.

З твоєї волі я ім'я твоє

Не вимовлю, ясновельможне й чуле:

Хулитиму я власне житіє,

Як трапиться згадати про минуле.

З ненавистю твоєю я в ладу:

За тебе проти себе я піду.

Що ж, зненавидь мене, та вже сьогодні,

Як світ, що злобній долі рідний брат,

Готов мене зіпхнути до безодні,

Та не приходь, як втрата після втрат,

Щоб вдарити в уже змертвіле тіло,

У серце, збайдужіле від страждань;

Хай після ночі, як ревло й гриміло,

Світанок не надходить, наче твань.

Покинь одразу! Не тоді, як долі

Мене повалить прикрощів крутіж:

Я хочу, щоб найгірший вирок долі

Прийшов найпершим — нині, чимскоріш,