Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

І майоран, що вкрав твоє волосся…

Одну троянду бачив я сумну —

їй червоніть від страму довелося;

А друга — та збіліла, мов зола;

А третя — та і біла, і багряна,

І запашна — бо в тебе все взяла! —

її зжере за кару тля погана.

Я бачив квітів безліч — всі вони

Краси твоєї тайні крадуни.

Безтямна Музо, де твоє сумління,

Чом ти забула про свою могуть?

Чи не розтринькуєш свій дар і вміння

На золото непотріб обернуть?

Прийди, спокутуй втрачені безплідно,

Змарновані безцільно творчі дні, —

Співай на вухо, що оцінить гідно

І позаписує твої пісні.

Оглянь обличчя пристрасті моєї,

Чи там якої зморшки ще нема,

А якщо є — зганьби Часу трофеї,