Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Як ти захочеш кепкувати з мене,

Сам проти себе я почну війну

І доведу, що ти — єство блаженне,

Хоч і зрадливе; щось таке я втну

Про вади втаєні, таке накою, —

І, звісно, буде в тім вина моя, —

Що, втративши мене, звитяжцем з бою

Ти вийдеш, але виграю і я,

Бо прикрощі, яких зазнати мушу,

Щоб довести, що ти мене зборов,

Вертаються мені, як щастя, в душу

Сторицею — така моя любов:

Я оберну на радість власну шкоду —

Від тебе кривду й біль — тобі в догоду.

Як хоч, звали на мене всю вину

За власну зраду — я готов до сплати;

А хоч, клишею обізви — почну

Ту ж мить, не протестуючи, кульгати.

Та все ж не можеш ти, душе моя,

Мене принизити й наполовину