Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Ніж в галасі фальшивих вихвалянь,

Що тягнуть не до сонця, а до ями.

Світ, що в одному оці маєш ти,

І двом співцям твоїм не осягти.

Чи більше й глибше хтось сказати може

За просто сказане — що ти є ти?

Чи є таке єство сяйливе й гоже,

Що впорівень з тобою може йти?

Перо мистецьке прагне до омани:

Воно до правди — слави додає,

Та славним тільки той напевно стане,

Хто правду скаже про єство твоє.

Хто твір природи скопіює вміло,

Твої прикмети передасть живцем,

Той, сотворивши невмируще діло,

Назавжди стане визнаним митцем.

Хай не торкне тебе хвальба лукава,

Бо гірше від проклять брехлива слава.

Працюють рівно пера золоті,

Тобі співці виспівують хвалеби,