Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Що після себе не лишив дитяти,

В якім дружина мужа впізнає.

Бач, є на світі різне марнотратство:

Що в світ пішло, світ зужиє сповна,

Та втратить людської краси багатство,

Як сам ти не зужив того майна.

Хто дар краси так легковажно губить,

Той ні себе, ні іншого не любить.

Не любиш ти нікого? Не страма?

Чи ти не маєш справді почування,

Чи, коханий напевно багатьма,

І не впізнаєш, де твоє кохання?

Чи так тебе ненависть пойняла,

Що сам себе ведеш до місця страти,

Руйнуєш пишний дах того житла,

Яке ти сам повинен обновляти?

Зміни свої думки! Хіба любов

Повинна буть ненависті рабою?

Тож доведи, що ти в собі зборов

Нелюдяне чуття і будь собою: