Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Десятикратно будеш ти щаслив,

Коли нащадків матимеш десяток,

Що вдіє тому смерть, хто залишив

Життя потомству — свій найбільший статок?

Не будь же скнарою, красо жива,

Щоб з тебе не сплодилась лиш черва.

Глянь, як встає на сході з-за туману

Палахкотлива сонця голова,

І будить в серці трепетність рахманну

Священної величності ява.

Але, зійшовши на небесні строми,

Неначе в розквіті снаги юнак,

Світило пригасає від натоми,

Ряхтить в його промінні смерті знак.

Коли ж його велична колісниця

Поїде звільна трактом низовим,

Вже починають в інший бік дивиться

Ті очі, що так стежили за ним.

Тобі, хто сяє, наче дня вершина,

Щоб смерть перемогти, потрібно сина.