Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Так часто я писав про тебе вірші

І кликав Музу помогти мені,

Що обізвалися поети інші,

Твою красу прославити ладні.

Твій зір, що вчив співати і німого,

Здіймав у небо навіть глупоту,

Відкрив для вчених крила дум розлого,

Дав благу велич і красу просту.

Та все ж ти віруй у мої писання,

Себе ти в них пізнаєш без зусиль,

А в творах інших — я скажу зарання —

Ти можеш тільки виправити стиль.

Ти — все моє мистецтво! Твоя сила

Невігласа мене — творцем зробила!

Допоки сам я в тебе ласк просив,

Тобі рядок мій правив за свічадо.

Тепер в собі він світло погасив

І в тінь чужу відсунувся нерадо.

Я згоден: для хвали твоїх прикмет

Потрібен дар, який живе не всує;