Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Та що з твого достоїнства поет

Вкраде, те він тобі і подарує:

Він орендує мрію маревну,

Привласнює красу твою і цноту;

Лиш тим складає він тобі ціну,

Що вкладене згори в твою істоту.

Тому не дякуй ти йому — твоє,

У тебе взяте, він же й віддає.

Коли пишу про тебе, терпну й в'яну,

Бо знаю: кращий є співець, ніж я;

На повну силу, небом осіянну,

Він возвеличує твоє ім'я.

Проте достоїнства твої — як море:

На ньому вміститься і човник мій,

І той, хто безмір вод так гордо оре,

Втопаючи у хвилі поривній.

Та хвиля та, йдучи понад глибини,

Моє суденце вутле віджбурне

І буруном високим перекине,

Якщо ти не підтримаєш мене.