Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

О, знай, мій друже, мій знадливий раю, —

Тебе й любов я зв'язую водно,

Старі слова по-новому вдягаю —

Збуваю те, що збув уже давно.

Моя любов — як сонячне сіяння:

Прадавнє й молоде воно щорання.

Покаже дзеркало, як врода в'яне,

Годинник — як хвилини марно йдуть,

Але з цієї книжки думка встане,

І ти збагнеш непроминання суть.

Свічадо зморшку, схожу на могилу,

Являє, мов роззявлюється тьма,

І відкрадає час у тебе силу,

Проходячи у вічність крадькома.

Сховай же в писане, миттєве слово

Те, що не може пам'ять зберегти:

Колись дітей свого ума наново

В записнику своїм відкриєш ти.

І скористають з книжечки малої

Твоїх нових рукописів герої.