Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Хіба придумаєш якісь діяння

І, вдавшись до шляхетної олжі,

Не щиру правду — щирі вихваляння

Співатимеш покійній вже душі.

Щоб щирість не спотворити брехнею,

Щоб не зганьбилася любов твоя,

Де плоть мою схоронять, там же з нею

Хай поховають і моє ім'я.

Те, що творю, мені не до вподоби,

Соромся й ти дешевої оздоби.

Ти можеш осінь бачити в мені,

Як на деревах жовте листя плаче,

І там, де птаства линули пісні,

Шурхоче гілля, з холоду тремтяче.

В мені ти бачиш пригасання дня,

Коли зникає сонце із обочин,

І ніч, і смерть надходять, мов двійня,

І запечатують усе на спочин.

В мені ти бачиш ледь примітну грань,

В золі моєї юності спочилу;