Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Але якби не ті плітки лукаві,

Були б твоїми всі серця в державі.

Як я помру, ти з туги не заводь,

А плач не довше за скорботні дзвони,

Які звістують: віддано цю плоть

Гидкій черві у ще гидкіші схрони

За світ гидотний, — я тебе люблю,

Тож, це читаючи, не плач за мною,

Забудь, не завдавай собі жалю

За тим, кого вже забрано труною.

А як цей вірш ти прочитаєш знов,

Коли в землі змішаюся з землею,

Забудь же, чий він, — хай твоя любов

Погасне зі свідомістю моєю.

Не хочу я, щоб мудрагелів тлум

Твій жаль уздрів і зняв тебе на глум.

Забудь про мене, бо захочуть знати,

За що мене по смерті любиш ти:

Які ж мої заслуги та посвяти

Зумієш перед світом піднести?