Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

І на мистецтво під п'ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!

Я від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?

Ах, я не знаю, нащо жить йому

З заразою? Мережитись душею

З гріхом та ушляхетнювать чуму

Безчесності присутністю своєю?

Чому ж то має в нього на виду

Творити чар косметика брехлива?

Чи ж треба підмальовувать в саду

Троянду, повну істинного дива?

Чом він живе, як все навкруг старе,

Кров ледь пульсує жилами тісними,

Чому природа, мов жебрак, бере

Від нього кошти й тішиться ще ними?

Бере, аби сказати: «Подивись,

Які багатства мала я колись!»