Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Його лице — не показна позлітка,

А мапа давніх літ, коли краса

Цвіла і в'янула, неначе квітка,

Світила, мов незаймана роса.

Тоді не діяла ще гриму школа,

Не знали фальшувань і фарб для лиць,

Тоді бліді не прикрашали чола

Волоссям злотним, краденим з гробниць.

Всім видно в ньому святощі минулі,

Античної доби мистецьку суть,

Як відумерлі і старі кошулі

Ніхто не смів на себе одягнуть.

Проти підробок — правді навдогоди

Являє він чарівливість природи.

Все те в єстві твоїм, що бачить зір,

Не потребує фарби ані гриму;

Твій недруг сам собі наперекір

Розхвалює твою природу зриму.

Та зовнішності — зовнішня й хвала,

Ціна зворушлива, хоч неглибока;