Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Тож як убереже свою красу

Тендітний вицвіт людської натури?

Як літові свій подих зберегти

При днів студених наступі, в облозі,

Коли ламає навіть скель хребти

Час, що його спинить ніхто не в змозі?

Жахлива думко! Де ж той чародій,

Хто може взяти час до свого схову,

Назад вертати перебіг подій

І вроду берегти твою чудову?

Нема! Хіба що в світло молоде

Моє чорнило чорне перейде!

Я кличу смерть — дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,