Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Нема ніде вдатнішого за мене, —

Так думаю про себе крадькома;

Щось є в мені таке ясне й знаменне,

Чого ні в кого на землі нема!

Та як на себе я в свічадо гляну —

На тятий зморшками мій давній лик,

Сприймаю себелюбство як оману

Безсовісну, що я до неї звик.

Тож, як хвалю твою красу юначу,

Тебе в собі, а не себе я бачу.

Тебе зруйнує так же, як мене,

Жорстокий час — пригаснуть юні очі,

Схолоне кров, потнуть чоло ясне

Глибокі зморшки; на порозі ночі

Твій ранок стане, в бідні лахмани

Обернуться твої коштовні шати,

І всі дорогоцінності весни

Ти будеш тільки в мріях споглядати.

Та я фортечні мури вже кладу,

Щоб старості непощадні кинджали