Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Краси твоєї пам'ять молоду

З душі моєї не повирізали:

Як з пня, з мойого чорного рядка

Любові зелень вибухне пахка.

Коли я бачу, як руйнує трони

Фатальний час, як смерті навдогідь

Трухліють вежі, котяться корони,

Як вічності підкорюється мідь;

Коли я бачу, як голодне море

Зжирає суші королівський сад,

А суша води моря тяжко боре,

І відбирає забране назад;

Коли я бачу, як встає держава,

Як падає — прогнивши до основ,

Я думаю про те, що смерть лукава

Підстерігає і мою любов.

Мене веде ця думка в тьму незрячу:

За тим, що можу втратити, я плачу.

Все нищиться під натиском часу —

Метал, земля, моря, гранітні мури,