Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Та може вірш мій проти нього стати —

Він має міць тебе спасти від страти.

Чи не з твоєї волі цілу ніч

Твій образ бачу в темноти тремтінні,

Чи сон мені не проганяє з віч

Мара, подібна до твоєї тіні?

Невже це твій ревнивий дух-шпигун

Вистежує мене таємним зором,

Скрізь нипає, як ревний опікун,

Щоб виганьбити за лінивства сором?

О ні! Це я тебе вартую знов,

Це моя совість при твоєму ложі;

Для того замала твоя любов,

Щоб стати біля мене на сторожі.

Далеко я від тебе, але зваж,

Моя любов — твій найвірніший страж.

Гріх себелюбності — в моєму оці,

В моїй душі і в плоті — той же гріх;

Нема на нього ліку ані моці,

Він в серце вріс мені, як в персть моріг.