Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Нехай новою хвилею снаги,

Мов океан, розлуки смужка грає,

Хай звінчаних колишуть береги

І кличе море почувань безкрає.

Розлуку зви зимою, чия тінь

Нагадує про літа гарячінь.

Твій раб, я маю прагнення єдине —

Твої жадання знати й, далебі,

Немає в мене кращої години,

Як та, що йде на послуги тобі.

І нею, довгожданою, я марю,

Ждучи на неї, падаю в одчай,

Але й не смію сердитись, владарю,

Коли слузі ти скажеш: «Прощавай».

Не маю права й на думки ревниві,

Єдине, що я можу, раб німий, —

Сидіти й думати, які щасливі

Ті, з ким ти разом нині, пане мій.

Любов, як блазень: всі твої веління

Виконує з чуттям благоговіння.