Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

І сяятимеш ти в моєму слові,

Як те каміння вкриє часу змрок.

Війна громаддя статуй перекине,

Зітруться в прах каменярів труди,

Та образ твій ніколи не загине

У полум'ї повстань і ворожди.

Наперекір всезабуттю і смерті

Хвалу твою нестиме дня світлінь,

Аж доки світ, мов лахмани подерті,

Не зноситься на спинах поколінь.

Ти житимеш — аж прийде мить остання —

В очах, що знають таїну кохання.

Оновлюйся, любове, до основ,

Не слабни, будь, як лезо апетиту,

Що, ступлене сьогодні, завтра знов

Являє гостроту несамовиту.

Вгамовуй голод ув очах своїх,

Підкріплюйся, коли вже й очі ситі,

Дбай, щоб твій дух жагу свою зберіг,

Як будні надійдуть сумні й невмиті.