Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Тому дні свят, що красять буднів плин,

Такі нечасті і такі врочисті,

Як діаманти чи разки перлин,

Чи дороге каміння у намисті.

Ось так і час, твій незрадливий схов,

Тебе тримає, й ти для мене — скриня,

Що в особливу мить являє знов

Ув'язнених коштовностей іскріння.

Благословляю сяєво твоє,

Надії світло, що в тобі жиє.

З якого ж ти постав матеріалу,

Що маєш сотні тіней і відбить,

В той час, як тінь одну — і то невдалу —

Повинен кожен по землі водить?

Портрет Адоніса — то жалюгідна

Підробка під яву твого єства,

Геленина краса тобі не рідна,

Ти — в грецькім колі явина нова.

Ти — одночасно день цвітіння й плоду,

Що повен радості й благословень;