Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Все ж прагну виправдання вам знайти:

Мене ти в ній кохаєш, любий друже,

Вона ж до тебе горнеться, бо ти

До мене маєш серце небайдуже.

Втрачати поодинці вас — не жаль,

Але, як ви зійдетеся навмисне,

І втрачу вас я разом — то печаль,

Що до землі мене, мов хрест, притисне.

Стривайте! Я й мій друг — єство одне:

Отож вона кохає в нім мене!

Прижмур очей допомагає зору,

Зникають з нього враження дрібні,

І я вночі крізь темряву прозору

Дивлюсь на тебе в осіяннім сні.

О, якби тінь твоя, що сяє в мряві

І зблискує в заплющених очах,

Вдягнула дня одежі золотаві,

З'явилась при світанкових світлах —

Мій зір зазнав би щастя неземного,

Твій лик сяйнув би до відкритих віч,