Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Вабна красо, яви знущальну лють,

Убий, лиш тайним ворогом не будь!

Усі ті милі прикрощі — свободи

І вільнодумства юного нестрим.

Офірою спокусливої вроди

Стаєш і ти, як личить молодим.

Тобою світ заволодіти хоче,

Щоб не піддатись, нападаєш ти.

Та, жінки син, чи ти єство жіноче

Зумієш сам в собі перемогти?

Чи сам на небезпечне йдеш знайомство,

Чи невблаганна юнь тебе жене,

Ти звершуєш подвійне віроломство,

Бо разом знаджуєш її й мене:

Вчарована була тобою мила,

Її й мене краса твоя зманила.

Вона — твоя, та це не весь мій біль,

Хоч я також любив її й люблю ще,

А те, що ти скорився їй всуціль,

Те, що належиш їй, — болить найдужче.