Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

В душі твоєї перелітні схови

Я посилаю кожну мить, либонь.

Посли мої — жага і мисль без плоті —

Несуть любові спраглий подих мій;

А я без них мертвію сам в скорботі,

Бо що земля й вода без тих стихій?

І лиш тоді життя моє стражденне

Просвітленим і радісним стає,

Як посланці вертаються до мене

Із вісткою, що ти живий, ти є!

Вернулися! Я рад. Знов посилаю —

І тут же знов у смуток западаю.

Мій зір і моє серце в боротьбі,

Вони за тебе б'ються між собою:

Зір образ твій загарбує собі,

Та серце не втікає з поля бою.

Зір стверджує, що ти — моя любов —

Перебуваєш в погляді ясному,

Ні, — протестує серце, — твій захов,

Твій прихисток ласкавий — тільки в ньому.