Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Тоді знести я можу над висоти

Лише твої прикмети осяйні.

Розлука буде болісна, мов рана,

Та на дозвіллі, де панує час,

Любові мрія — чарівна омана,

Олжа солодка порятує нас.

В єдиному єстві ми — два начала,

Та хай би лиш тобі хвала звучала.

Любове, забирай від мене все,

Що вкладене мені тобою в груди,

Це більшого добра не принесе:

Все, що було твоїм, твоїм і буде.

Любов бере, любов і віддає, —

Тож ніби це не вперекір природі,

Та, як кохання забереш моє,

Мою любов зневаживши, ти — злодій.

Хоч ти грабуєш вбогого, цей гріх

Прощу тобі, мій кроткий викрадачу;

Хоч рани, що любов наносить їх,

Болять найбільше, і від них я плачу.