Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Так позивалися балакуни,

Аж суд думок сердечних задля згоди

Розумний вирок виніс, — щоб вони

Так поділили скарб ясної вроди:

Очам — оддати зовнішню красу,

А серцю — те, що я в душі несу!

Угоду про взаємодопомогу

Уклали зір і серце, мов брати.

Як серце попаде в зітхань облогу,

Чи як очам забракне ясноти,

Краси твоєї вділить серцю око,

Мов ласощів з бенкетного стола;

А зір голодуватиме жорстоко —

Хліб дасть любов, що в серці зацвіла.

Ось так твій образ житиме зі мною,

В мого єства незглибній глибині:

Чи ти — десь поряд, чи — за далиною,

Ти — у моїх думках, думки — в мені.

А як думки заснуть, то серце встане,

Щоб оком пестити лице кохане.