Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Зістав мене з поетами новими, —

Я, мабуть, програватиму, але ж

Ти збережи мій твір не задля рими, —

Мою любов ти в ньому збережеш.

Як віднайдеш її в моєму слові,

Тоді скажи: «Якби мій друг не вмер,

Талант його, народжений з любові,

Ще яскравіше сяяв би тепер.

За форму нові твори поважаю,

Його ж творіння — за любов безкраю».

При сході сонця сяє в росах луг,

Сніжисті гори світять, як вітрила,

І в злото обертає все навкруг

Алхімія небесного світила.

Та западає світ не раз у тьму

І губиться в густому оболоччі,

Як лиш дозволить сонце, щоб йому

Закрила хмара променисті очі.

Так і мені торкнулися чола

Мого світила промені ласкаві,