Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Та як про тебе, любий мій, згадаю —

Печаль відходить в далечінь безкраю!

В твоєму серці б'ються й ті серця,

Що втраченими вже були для мене;

Ті друзі, що зійшли до гробівця,

Знайшли в тобі життя благословенне.

Пролив я не одну святу сльозу

За тими, хто навіки-вік відходив,

Та їхню впізнаю в тобі красу,

Ти — їхнього життя ява і подив.

Ти — пантеон реліквій, де любов

Похована живе й снагу збирає,

Ти — всіх моїх надбань душевних схов,

Ти — почувань вмістилище безкрає.

В твоєму образі я бачу всіх,

Кого любив і в пам'яті зберіг.

Як проживеш мою погожу днину,

Коли затулить очі смерть мені,

І цю мою нехитру писанину

Переглядатимеш в самотині,