Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Мені ж не дано цих тріумфувань,

Я тішусь тим, що сам ціню найвище.

Допоки сяє, ніби сонце, князь, —

Цвіте, мов сонях, фаворит престолу,

Та глянь, над пругом хмара піднялась —

І в'яне цвіт, і хилиться додолу.

В ста битвах переможець-воївник

Водив звитяжні, меченосні лави,

Та раз програв, і вже назавжди зник,

Бо викреслений він із книги слави.

А я щасливий, що люблю: мене

Ніхто з мойого місця не зіпхне.

Володарю мойого почування,

В моїх обов'язках — твої права,

Я шлю тобі це писане послання

Як твій слуга, а не гравець в слова.

За бідністю свого ума я стежу —

Він одягти моїх думок не зміг,

Та сподіваюсь — ти даси одежу

Для голих мислей і чуттів моїх.