Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Те прозвучить нечутною мольбою,

Чого не в змозі висловить уста.

Ввійди в моє мовчання і зумій

Очима наслухати голос мій.

Мій зір — художник, що працює вміло,

Він образ твій в моїй душі створив,

А рамою моє зробилось тіло:

Хіба це не найкраща з перспектив?

Дивись крізь майстра на його творіння,

Пізнай, де правда, зрима не для всіх:

В моїй робітні з вікон блискотіння —

Це блиски сонця із очей твоїх.

Дивись, що око створює для ока:

Моє тебе малює, а твоє

За шибку править — течія глибока

Самих небес в мою майстерню б'є.

Малюють виду лінії урочі,

Але не бачать серця мої очі.

Хай зорі почестей і гордих звань

Обранцям осявають людське грище;