Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Ти — обранець жіночих насолод,

А я творю твоїх чуттів клейнод.

Чи я не той митець пустої проби,

Що, хтівши відтворити чар краси,

У небесах визбирує оздоби,

Тче взористі для неї пояси?

Метафори його компліментарні

Включають сонце, море, зорецвіт,

Предмети й квіти — рідкісні і гарні,

Весь облямований блакитом світ.

Ні! Прагну правди в почутті і в творі:

Моя любов чарівна, мов дитя,

Та все ж вона тьмянкіша за ті зорі,

Що світять крізь небесне накриття.

Навіщо їй похвал препишні шати?

Та ж я її не буду продавати!

Не здатне люстро довести, що я

Старий, допоки ти — весна в розквітті;

Та спалить душу смерті печія,

Як я побачу в тебе зморщок сіті.