Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Твоя краса — то сяєво одеж

Мойого серця, скреслого любов'ю;

А що ти серцем у мені живеш,

То, значить, ми ровесники з тобою.

Моє — в тобі, в мені — твоє життя;

Його оберігатиму, як няня

Оберігає крихітне дитя,

Оберігай же й ти моє дихання.

Не сподівайсь, як моє серце вб'ють,

Що зможеш ти собі своє вернуть!

Як безпорадний лицедій на сцені,

Що вибився із ролі і поник,

А чи як той, кому чуття шалені,

Буває, зопалу замкнуть язик,

Так я, злякавшись власної любові,

Явити справжніх почувань не зміг —

Я затинавсь на палахтливім слові

І викликав не співчуття, а сміх.

То хай же розмовляють із тобою

Мої книжки, хай з білого листа