Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Мов літня днина, молодість твоя,

Та їй бракує твого супокою:

Злітає цвіт, подібно до роя,

Пройняте світло тугою гіркою,

То мерехтять сліпучі небеса,

То їхній лик тьмяніє з непогоди,

І блякне літня золота краса

За волею мінливої природи.

Але не зможе смерть, жахний владар,

Те вічне літо обернути в тління,

Якщо заграє твій знадливий чар

В рядках непроминального творіння.

Допоки в людях житимуть чуття,

Тобі цей вірш даватиме життя!

Затуплюй, часе, пазурі левині,

Виламуй зуби тигру при їстві,

Дай витвір з глини поглинати глині

І фенікса пали в його ж крові.

Звук щастя обертай на стогін болю,

Світ вивертай із глибини у вись,