не знаємо, чи нам не скажуть відійти;
чи нашою вона залишиться до рана?
Хтось камінь вогнища домашнього продав
тевтонові й розкрив своє нутро звіряче,
ключ до морських воріт хтось італійцям дав…
В ненависті й журбі мій рід закляк неначе,
його стискає жах студений, мов удав,
а рід мій сіє, жне, росте, співає й плаче.
7
Іспаніє моя, через твої простори,
як розчепірена ненависна рука,
окопи йдуть, де кров тече, немов ріка,
порізані горби, яри, узгір'я, гори.
А наволоч встає ляклива і гидка, \
рубає на тріски твоїх дубів собори,
обламує сади, видавлює прозоре
вино з плодів, що їх дає земля дзвінка.
О, знов, і знов, і знов, Іспаніє скорботна,
ти захлинаєшся; вітри твої кричать,
а море стелеться, мов жалібні полотна.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 75. Приємного читання.
TextBook