Безумство нарду, ніби цвіт хуртечі,
затоплює бліде чоло твоє.
Людино! Болю світла! Де ти є?
Вертайся, ставши серцем порожнечі!
Стань місяцем, і плід його сумний
я кину в річку, повну позолоти
від риб червоних і палючих мрій.
А ти вгорі, де холод не збороти,
забудь мене і всі земні марноти,
Джокондо неповторний, друже мій.
* * *
Мій профіль буде тихим, я це знаю,
серед мохів, що в холоді ростуть,
цнотливе дзеркало, безсоння ртуть,
де рветься пульс мого життя й звичаю.
Законом плоті тої, що лишаю,
була струмка й лозини свіжа путь.
Без пурпурів каймана роздобуть
для себе зможу тишину безкраю.
Хоч мій язик, язик замерзлих птиць,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 78. Приємного читання.
TextBook