ОЧІ
Не раз дивиться в очі я не в силі.
Болотяні й падлючні. В них нема
Небесного нічого. Безмір гнилі
Вони ховають. Біль, печаль, страма
Там не тремтять. З дитинства добре знаю,
Які від них страшні бувають сни.
В земному пеклі, наче відсвіт раю,
Мені зрадливо сяяли вони.
В них цвіт комерції горить жовтаво,
Трутизни темна прозелень ряхтить,
Горить захланності й наживи право.
Хай погляд місяця мене п'янить,
Хай сонячні засліплюють зіниці,
Ніж мав би я дивиться в очі ниці.
БАБУСЯ
Студений зал чекання, зал нудьги.
Хоч би лінива лампа так не тліла!
Десь потяг важко йде через сніги,
А тут юрба дрімотна й очманіла.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 245. Приємного читання.
TextBook