Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Як звір на ланцюзі, що ходить спроквола,

Змордований, брудний від мокрої пилюки,

Хто хоче, хай несе свойого серця муки

На торжища твої, юрбо цинічна й зла.

Щоб вижебрати сміх, щоб груба похвала

Лунала надовкруг під посвисти й принуки,

Хто хоче, хай іде показувати трюки,

Із божественних цнот роздягшись догола.

У гордості німій, в неславнім гробі з глини, —

Хай забуття мене, незнаного, поглине —

Я не продам своїх ні болів, ані втіх;

Я не віддам життя за насолоди ниці,

Не танцюватиму на ярмарках твоїх,

Де скоморохи п'ють і реготять блудниці.

Жозе-Марія де Ередіа

Спочатку був Хаос; він повивав світи,

Де Час і Просторінь котились, як тумани,

А потім виросли сини Землі, Титани,

І — впали; вкрив їх Стікс у царстві мертвоти.

Від блискавок ефір горів, але знайти