Все зв'язує мене, і я, мов сатана
Подорожуючий, несу своє інферно,
Як рабське дерево, що так зросло химерно
До неба, та дарма, судьба моя сумна.
Дюла Югас
МАТЕРІ
Вони сидять, одягнуті в жалобу,
Ночами дивляться у далечінь.
Для них цей світ подібним став до гробу,
Не хмари в небі — камені склепінь.
Для них земля — цвинтарище. Нікуди
Доріг нема, лиш до могил — путі.
Вже сльози висохли і всохли груди:
Вони ж сидять, як тіні, в темноті.
Що перемога? То карета чорна!
Що поїзди? То мертвих носії.
Панує лиш скорбота непоборна,
Вселенна й зорі — все в руках її.
Розпука на серцях, немов оболи
На тих устах, що вмерли й захололи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 244. Приємного читання.
TextBook