І прагне чистоти, як сплакана сльоза,
І хоче одягтись в полотнища шовкові
Повітря свіжого, як ранішня роса.
О Гідро дорога, вітчизно, рідний краю,
До тебе йду, але, зблукавши, потрапляю
В країну Дантову, що теж моя земля;
Моєї вічності тут вибила година,
Домашні гори тут і начебто родина
Десь тут моя живе, я — наче звідсіля.
II
Я пекло вже спізнав, як батькове подвір'я,
Гору чистилища і неба глибочінь,
Де милосердністю ряхтять ясні сузір'я,
Тому заплаканий і немічний, мов тінь,
Йду, спотикаючись об вицвіле ганчір'я
Душі моєї… Путь моїх тяжких болінь
Веде мене назад — до рідного узгір'я,
Крізь темний, дикий ліс, через кремінну рінь.
І надмір пекла тут я бачу надовкола,
Вітчизна — мачуха, і того світу кола —
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 243. Приємного читання.
TextBook