Амуре, ти й твоя вродлива мати
Мене за дурня мали довгі дні,
Та годі! Як Петрарка, без платні,
Похвал не буду більше вам співати.
Невтомна Парка — страшно й нагадати —
Чимало літ напряла вже мені,
А що я маю за свої пісні?
Лиш насмішку зухвалого дівчати.
Боги, ви з мене кпили, бо ж нема
Красуні, що взяла б мене до пари…
Доволі! Збувшись вашого ярма,
Я з позовів куватиму динари,
А вечорами друзі і корчма
Поможуть проганяти смутку хмари!
СОНЕТИ НЕДОЛІ * * *О Вербо, стороно моя щаслива,
Село, де хата батькова стоїть,
Якби не звабила з твоїх угідь
Мене жадоба знань — змія брехлива,
Не знав би я того сумного дива,
Що мрію серця оберта на їдь,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 219. Приємного читання.