ти — слух, що відчуває гуркотливу далину.
І смерть твоя у вусі нашім вродиться із тьми.
О птахо кам'яна, хай ніч тебе оплаче
зірками чистими і нерозумними.
ЗІ СЛОВАЦЬКОЇ
Іван Краско
ДУШЕ МОЯ
Душе моя, це ж ти впивалась темниною,
як я, музика, грав біля твого житла,
і тьма, немов з очниць скелета, гучно йшла
зі скрипки, що була нечутною й глухою.
Та все-таки не раз, як та зоря мала,
ти світлом фосфорним ятрилась наді мною,
коли струна сумна ще плакала й гула,
ти наче жриця йшла в офіри храм з мольбою.
Щодня — навколішки молилась ти в журбі,
та не відкрили тайн своїх боги тобі,
захованих у кров і хліб під знаком ночі.
О, далі плакала спечалена струна,
а ти молилася, стражденна й мовчазна,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 217. Приємного читання.
TextBook