Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

І тихо спить спрагненності слуга

Чатак убогий то поет без пісні.

ЗІ СЛОВЕНСЬКОЇ

Франце Прешерн

Про наших предків бойові діла,

Про все, що знала дотепер Любляна,

Про те, як відбивав Октавіана

Метулум древній, спалений дотла,

Про те, як для Христа щитом була

Словенія — мала, та нездоланна,

Як гинула орда, від Колпи п'яна,

Що кранці їй не відали числа, —

Про це Гомери грають, я ж у струни

Вдаряю, щоб співати про дівчат,

Про честь твою, безжалісна красуне,

Про те, який звабливий, млосний яд,

Яке страждання люте і безкрає

Зір неземний стрілою посилає.

Крім Сонця, — в небі сонць велика сила!

Покинута світилом дня Земля