Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Куди піде, там терня на путі,

Де схоче оселитися, там горе,

Там будуть бурхати в стіну, як море,

Вали нещасть, невтомні і круті.

Летять за ним біда й печаль, мов коні;

Під небом не знайде він сторони,

Щоб заховатися від їх погоні.

Лише холодний затишок труни

Йому спочинок дасть і вічні сни,

Лиш смерть утре його спітнілі скроні.

Життя — тюрма, час — лютий кат у ній,

Страждання — то його служниця строга.

Журба — невтомний сторож, а тривога —

Провісник зла у камері жахній.

Приходь, ласкава смерте, і зігрій,

Ти — ключ, ти — двері, ти — ясна дорога

З болючих місць до рідного чертога,

Де скине тлін кайдани безнадій.

Ти — шлях туди, де вже немає влади

Гнобителів, де все, що без пощади