В підземній темряві тебе згубив я, Еврідіко,
ловець зірок, я був з неправдою фальшиво
в доочні свідки зведений, і диво
моєї долі глухо впало, наче віко.
Де — як не у моїй поезії — живеш?
О рідне видиво мойого ока,
о мого міста чорного злотиста креш!
Любов панує в світі зла й жорстока.
Та, мов надія, білий оболок на горизонті встав,
у ньому повно квітів і майбутніх трав.
МОГИЛА НА ЛОВЧЕНІ
Але ж ні, то — не час, то — місце,
яке ми впізнаємо в просторі.
Там, звідкіля ця мова, мертві гори. Не знайти,
крім каменя, нічого. Птицеголовий сфінкс.
За маскою сліпою
сховала тайна лик. Народження — єдина сила і надія.
Там мости
сміливі бачу, та нема кому ходити висотою.
Спи! Твоя доля й ти стали верхом камінним, де жорстока
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 215. Приємного читання.
TextBook