Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Земля чекає — неба тупотання,

і сніг пройде, і кільчики дрібні

зеленими вогнями зацвітуть.

Вона мовчить і тайнощі зростання

покаже в повній силі навесні.

Мед, за Вергілієм, — це росний дар,

краса духмяна, що на сонці сяє;

легкий вітрець її з листків стрясає,

не струшуючи сну солодкий чар.

Природа тільки наставля вуста,

коли стихає вітер на світанні;

спускається між пелюстки багряні

у келих — перша бджілка золота.

Вона вже мовить заклинальне слово,

вже хтось її волає в глиб роси

пірнути — в сяйво, в тепле безгоміння.

То цвіту дно, то мед горить казково;

і думає бджола: мистецьке вміння —

лише добро добути із краси.

Він грає сам. Хлопчина літ шести.