вже вечір і пора кінчать роботу;
та наше сонце кида позолоту
і повертає блискоти іржі.
Бранко Мількович
ТРИПТИХ ПРО ЕВРІДІКУ
1
На березі проклятому, за днину довшому, де солов'ї
всі мертві, де червона сталь росте, як реї,
відчув я смак гіркий відсутності твоєї
в устах. Вже смерть у вуха налилась мої.
Ніч з того боку місяця важко загрузла
у непотрібні істини, в натхненний розбрат і різню.
Зникають вже під шкірою моєї крові русла,
та, може, криком я спасенні двері відчиню.
Ні, двері замкнені. Всі відгуки і звуки
так само мертві. Та невже в ярмі розпуки
заскочити я маю смерть, її печальна жертва?
Гірка сльоза в душі. А в серце вітер коле.
Хоч би той сон камінний не скінчивсь ніколи,
тебе збудити мушу, Еврідіко мертва.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 213. Приємного читання.
TextBook