І сяє духу творчого предтеча.
Іван Бунін
БОГ ПОЛУДНЯ
Я пасла чорних кіз в траві жорсткій
Поміж червоних скель, колючок, глини.
Синіло море. Вигрівали спини
На сонці валуни, і спав прибій.
Я прилягла в засохлу тінь маслини,
Вколисана крильми дівочих мрій.
І він зійшов, як мух дзвонливий рій,
Як світло наскрізної павутини.
Мені осяяв ноги. До колін
їх оголив. І на сріблі подолу
Вогнем горів. Обвів смагою він
Мої соски. Мене, печальну й кволу,
Він обіймав так солодко… Задар
Навчив з ромашок готувать відвар.
СОБАКАПомрій, помрій. Все вужче і тьмянкіш
Ти дивишся злотистими очима
На сніг, що в димній завірюсі блима,
Злітає над тополями в крутіж.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 172. Приємного читання.