З погордою ви дивитеся знов
На мене, та душа моя палає,
Розбуджена від того зору кров!
О дивне щастя, мріяння безкрає;
Коли зневага ваша повертає
Мені життя, то що б дала любов?
32
Коли я жив любовною маною,
Постійним не бував у почуттях,
Сьогодні раб, а завтра — вільний птах,
Я гнався в любощах за новизною.
Я зраджував. Душею навісною
Горіти прагнув на нових кострах.
В захоплень зміні бачив я не крах,
А щастя почувань, що грались мною.
Як воїн, що втомився у бою,
Я пив свободи джерело студене,
Щоб знову силу показать свою.
Кохання славлю вічне і стражденне,
Що для своїх розваг забрало в мене
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 172. Приємного читання.
TextBook