Я прагну вмерти. Смертю мимохіть
Я визволю єство своє боляще,
Прорву свого страждання темну сіть.
Вже від добра добра не жду. Найкраще
Від зла лікує зло. Напризволяще
Я кинутий — за лік цей не виніть!
60
Зазнав я кари за діла сумні —
Не раз був запроторений за ґрати.
Та ще й сьогодні, хоч пора вмирати,
Ношу кайдани ржаві та міцні.
Віддав я небезпекам ночі й дні,
Бо в жертву не бере любов ягняти;
Нужда, вигнання, клопоти і втрати —
Все це було призначено мені.
Задовольнявся я малим, о леле!
Бо то не плід солодкий, а лушпа,
Що забезпечує життя веселе.
Але моя зоря, і смерть сліпа,
І випадку сумнівного тропа
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 175. Приємного читання.
TextBook