Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Молочний Шлях, роздвоєний струмок,

Білів над нами світляним туманом.

Він протікав на висоті думок

І пропадав у горах за Йорданом,

Спадав на Схід, у непроглядний змрок,

Світив краям забутим і рахманним.

Верблюд ступав. Як дерево, сідло

Скрипіло різко від ходи важкої.

Велике тіло в рівнім ритмі йшло.

І вершник спав, хитаючись, при зброї,

Хиталася його, мов нежива,

Обсипана зірками голова.

Валерій Брюсов

Є у квітках — незнані нам наразі —

Між контуром і запахом зв'язки.

Так діаманта дивні світники

Горять лише під гранями в алмазі.

Отак невловні образи фантазій,

Мінливі, наче в синяві хмарки,

Знадливо світять і живуть віки,