Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Навчись насильників із помсти забувати.

О Сонце Вольності, о вже близьке, палай!

Хай твій гарячий лик у чварі в дні похмурі

Зійде із орифлам понад повсталий край,

Хай світить із глибин соборної лазурі!

Верни нам кольори знамен, що їх крута

Убивць рука взяла і топче сліпота.

До рідної землі подібна мова,

В ній предків нерозмінний скарб лежить.

Натхнення їй дає небес блакить,

Пісні батьків нашіптує діброва.

Глиб заповідна і потайникова

Зачаття жде, і діло дух вершить…

І сила надр в лозі тече, біжить,

Вливається в солодкі грона слова.

Стихія світла з поблиском ума,

Із гулом сфер далека глибонеча,

Вогонь, що наближається гульма.

її снага пошлюбна, молодеча

З вугілля йде в алмаз, і гине тьма,