До подруги, що ворогом була.
Тут бачу сяйво милого чола,
А там — похмурий вид, як тінь од вежі;
Тут — в радощах, а там вона — в бентежжі,
Тут — наче пташка, там — немов бджола.
Ось тут її дрібні звучали кроки,
А там вона обличчя осяйне
Закрила, відмахнувшись від мороки…
В цих роздумах, що стомлюють мене,
Я переходжу все життя марне,
Таке даремне і таке жорстоке.
53
Мене повергла доля в темну скруту,
Ногою стала на моє крило!
Втрачати що, коли згоріло й тло,
Що випити, як випито отруту?
Віднині, затаївши рану люту,
Я житиму лиш тим, що відійшло.
Тут, де підлота — в шані, в силі — зло,
Життя дається ніби на спокуту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 174. Приємного читання.
TextBook